Йов 32

1 І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!
6 І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.
7 Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!
8 Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.
9 Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.
10 Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!
11 Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!
13 Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!
14 Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...
16 Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.
17 Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.
18 Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...
19 Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!
20 Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!
21 На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,
22 бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!