Йов 4

1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
2 Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?
3 Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,
4 того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...
6 Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?
7 Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?
8 Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:
9 вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!
10 Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.
11 Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.
12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.
13 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,
14 спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...
16 Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!
19 Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!
20 Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...
21 Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...