Псалми 22

1 Для дириґетна хору. На спів: „Ланя зорі досвітньої". Псалом Давидів. (22-2) Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого!...
2 (22-3) Мій Боже, взиваю я вдень, та Ти не озвешся, і кличу вночі, і спокою немає мені!
3 (22-4) Та Ти Святий, пробуваєш на хвалах ізраїлевих!
4 (22-5) На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визволив їх.
5 (22-6) До Тебе взивали вони і спасені були, на Тебе надіялися і не посоромились.
6 (22-7) А я червяк, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі.
7 (22-8) Всі, хто бачить мене, насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають!
8 (22-9) Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав!
9 (22-10) Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї!
10 (22-11) На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї Ти мій Бог!
11 (22-12) Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помічника!
12 (22-13) Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене,
13 (22-14) на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить!
14 (22-15) Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі.
15 (22-16) Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене.
16 (22-17) Бо пси оточили мене... обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої...
17 (22-18) Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені!
18 (22-19) Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають...
19 (22-20) А Ти, Господи, не віддаляйся, Допомого моя, поспіши ж мені на оборону!
20 (22-21) Від меча збережи мою душу, одиначку мою з руки пса!
21 (22-22) Спаси мене від пащі лев'ячої, а вбогу мою від рогів буйволів.
22 (22-23) Я звіщатиму Ймення Твоє своїм браттям, буду хвалити Тебе серед збору!
23 (22-24) Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння ізраїлеве,
24 (22-25) бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього!
25 (22-26) Від Тебе повстане хвала моя в зборі великім, принесу свої жертви в присутності тих, хто боїться Його,
26 (22-27) будуть їсти покірні і ситими стануть, хвалитимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 (22-28) Усі кінці землі спам'ятають, і до Господа вернуться, і вклоняться перед обличчям Його всі племена народів,
28 (22-29) бо царство Господнє, і Він Пан над народами!
29 (22-30) Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі, перед обличчям Його на коліна попадають всі, хто до пороху сходить і не може себе оживити!
30 (22-31) Буде потомство служити Йому, й залічене буде навіки у Господа.
31 (22-32) Прийдуть і будуть звіщать Його правду народові, який буде народжений, що Він це вчинив!