1 | Вино то насмішник, напій п'янкий галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий. |
2 | Страх царя як рик лева; хто до гніву доводить його, проти свого життя прогрішає. |
3 | Слава людині, що гнів покидає, а кожен глупак вибухає. |
4 | Лінивий не оре із осени, а захоче в жнива і нічого нема. |
5 | Рада в серці людини глибока вода, і розумна людина її повичерпує. |
6 | Багато людей себе звуть милосердними, та вірну людину хто знайде? |
7 | У своїй неповинності праведний ходить, блаженні по ньому сини його! |
8 | Цар сидить на суддевім престолі, всяке зло розганяє своїми очима. |
9 | Хто скаже: Очистив я серце своє, очистився я від свого гріха? |
10 | Вага неоднакова, неоднакова міра, обоє вони то огида для Господа. |
11 | Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх, чи чин його чистий й чи простий. |
12 | Ухо, що слухає, й око, що бачить, Господь учинив їх обоє. |
13 | Не кохайся в спанні, щоб не збідніти; розплющ свої очі та хлібом наситься! |
14 | Зле, зле! каже той, хто купує, а як піде собі, тоді хвалиться купном. |
15 | Є золото й перел багато, та розумні уста найцінніший то посуд. |
16 | Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку візьми його застав. |
17 | Хліб з неправди солодкий людині, та піском потім будуть наповнені уста її. |
18 | Тримаються заміри радою, і війну провадь мудрими радами. |
19 | Виявляє обмовник таємне, а ти не втручайся до того, легко хто розтулює уста свої. |
20 | Хто кляне свого батька та матір свою, погасне світильник йому серед темряви! |
21 | Спадок спочатку заскоро набутий, не буде кінець його поблагословлений! |
22 | Не кажи: Надолужу я зло! май надію на Господа, і Він допоможе тобі. |
23 | Вага неоднакова то огида для Господа, а оманливі шальки не добрі. |
24 | Від Господа кроки людини, а людина як вона зрозуміє дорогу свою? |
25 | Тенета людині казати святе нерозважно, а згодом свої обітниці досліджувати. |
26 | Мудрий цар розпорошить безбожних, і зверне на них своє коло для мук. |
27 | Дух людини світильник Господній, що все нутро обшукує. |
28 | Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю. |
29 | Окраса юнацтва їхня сила, а пишність старих сивина. |
30 | Синяки від побоїв то масть лікувальна на злого, та вдари нутру живота. |