Вiд Луки 15

1 Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.
2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть.
3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:
4 Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?
5 А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.
6 І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену.
7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...
8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?
9 А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!
10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.
11 І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.
12 І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.
13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.
14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.
15 І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.
16 І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.
17 Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!
18 Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе...
19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...
20 І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
21 І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...
22 А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.
23 Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,
24 бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.
25 А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.
26 І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?
27 А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.
28 І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
29 А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...
30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...
31 І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!
32 Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!