Вiд Луки 20

1	І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
2	та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?
3	І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:
4	Іванове хрищення з неба було, чи від людей?
5	Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?
6	А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.
7	І вони відповіли, що не знають, ізвідки...
8	А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.
9	І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.
10	А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
11	І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.
12	І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
13	Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...
14	Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.
15	І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?
16	Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!
17	А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!
18	Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.
19	А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
20	І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.
21	І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
22	Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?
23	Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?
24	Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.
25	А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!
26	І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.
27	І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,
28	та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.
29	Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.
30	І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.
31	І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
32	А по всіх умерла й жінка.
33	А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.
34	Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.
35	А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,
36	ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.
37	А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.
38	Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.
39	Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!
40	І вже не насмілювалися питати Його ні про що.
41	І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?
42	Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,
43	поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
44	Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?
45	І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:
46	Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,
47	що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!