До римлян 9

1 Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,
2 що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!
3 Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;
4 вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,
5 що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.
6 Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,
7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.
8 Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.
9 А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.
10 І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,
11 бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні
12 не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,
13 як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.
14 Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!
15 Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.
16 Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
17 Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.
18 Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.
19 А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?
20 Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?
21 Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?
22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,
23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,
24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
25 Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,
26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!
27 А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,
28 бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!
29 І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!
30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,
31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.
32 Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,
33 як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!