Буття 2

1 Так докіньчено небеса й землю з усїм войнством їх.
2 І докіньчив Бог шестого дня дїло своє, що сотворив; і почив на семий день від усього дїла, що сотворив.
3 І благословив Бог день семий, і з'ясував його сьвятим: того бо дня спочив од усїх дїл своїх, які вчинив і зробив.
4 Се початок настання небес і землї, як сотворено їх, того часу, як сотворив Господь землю і небо,
5 Не було ще на землї нїякої рослини на полях, і не росло ще нїяке зело на полях; бо Господь Бог не повелїв іще дощувати на землю, і не було ще там людей порати землю.
6 Виходила ж імла з землї і напувала всю верховину на суходолї.
7 І создав Господь Бог чоловіка з землї польової, і вдихнув йому в ноздрі живе диханнє. І став чоловік душею живою.
8 І насадив Бог сад у Едемі на востоцї, та й осадив там чоловіка, що создав.
9 І зростив Господь Бог усяке дерево із землї, принадне на погляд і смашне плодом своїм, і дерево жизняне посеред саду, і дерево познавання добра й зла.
10 І ріка виходить із Едему на поливаннє саду, а потім розлучається чотирма течіями.
11 Імя первої Пизон; ся обтекає всю Гавила землю, де знаходять золото.
12 А золото в тій землї предобре. Там знаходять і бедола-смолу і камінь оникс.
13 А друга річка зветься Гигон; ся обтекає всю Куш землю.
14 А трейтя зветься Гиддекель; се та річка, що йде на схід соньця від Ассура. А четверта річка, се Евфрат.
15 І взяв Господь Бог чоловіка та й осадив його в Едемському саду порати його і доглядати.
16 І заповідав Господь Бог чоловікові, глаголючи: З усякого древа в саду-раї можна тобі по вподобі їсти.
17 З того ж дерева, що дає знаттє доброго й лихого, з того не важитимешся їсти, ато вмреш певно того ж дня, як скоштуєш із його.
18 І рече Господь Бог: Не добре чоловікові бути самому; сотворимо йому таку поміч, щоб до пари була йому.
19 І сотворив Господь Бог із землї всякого зьвіря польового і всяке птаство небесне, і привів їх до чоловіка побачити, як він зватиме їх, і як нї назвав би чоловік їх живі душі, так щоби мусїли вони зватись.
20 І подавав чоловік назви всякій скотинї, і птаству небесному, і всякому польовому зьвірові, та про чоловіка не знайшлось такої помочі, щоб до пари була йому.
21 І попустив Господь Бог твердому сну обняти чоловіка, і як заснув, узяв одно з його ребер, та й затулив його місце тїлом.
22 І создав Господь Бог женщину з ребра, що взяв од чоловіка, та й привів її до чоловіка.
23 І каже чоловік: Се ж кість од костей моїх і тїло від тїла мого. Мусить вона зватись людина; бо її взято з чоловіка.
24 Тим оставить чоловік отця свого й матїр свою та й прилїпиться до жони своєї, і будуть удвох тїлом одним.
25 І були обоє нагі, чоловік і жона його, і не соромились.