1 |
От же все це вбачало око моє, чуло ухо моє й затямило собі. |
2 |
Скілько ви знаєте, знаю й я, бо я не пущий за вас. |
3 |
Та я до Вседержителя рад би говорити, я з Богом бажав би розправляти. |
4 |
Ви ж тілько льжу куєте; всї ви лїкарі безварті. |
5 |
О, коли б ви мовчали! се була б ваша мудрість. |
6 |
Слухайте ж мого осуду, й розважте відповідь із уст моїх: |
7 |
Чи справдї належало вам задля Бога неправду сплїтати, й задля його льжу говорити? |
8 |
Чи належало вам притворювятись перед ним і за Бога так змагатись? |
9 |
А на добре ж воно вийде, коли він схоче вас вивідувати? Чи й його ви так само ошукаєте, як оманють чоловіка? |
10 |
Грізно скарає він вас, хоч ви потайно й притворюєтесь. |
11 |
Чи вже ж велич його не страхає вас, і страх перед ним не нападає на вас? |
12 |
Упомини ваші, як попіл, покрепи ваші - покрепи глиняні. |
13 |
Замовчіте передо мною, а я буду говорити, хоч би й що менї сталось. |
14 |
Чого ж би менї торгати тїло моє зубами моїми, й до життя мого простягати руку мою? |
15 |
Ось, він убиває мене, та я не перестану надїятись; я бажаю лиш оборонити поступки мої перед лицем його. |
16 |
А се вже буде оправданнєм менї, бо ж підлестник чей же не явиться перед лицем у його! |
17 |
Вислухайте ж уважно слово моє й ясуваннє моє ушима вашими: |
18 |
Ось, я завів суд над справою: знаю, що вийду виправданим. |
19 |
Хто зможе стати проти мене? Бо я борзо вмовкну й віддам дух. |
20 |
Тілько двох речей не чини (Боже) зо мною, а тодї я не ховати мусь від обличчя у тебе: |
21 |
Одверни від мене руку твою, й страх перед тобою нехай не потрясає мене. |
22 |
Тодї зви, а буду відповідати, або я говорити му, а ти відказуй менї. |
23 |
Скілько ж у мене сказ і гріхів? Покажи менї проступок мій і гріх мій! |
24 |
За що ти скриваєш лице (ласку) твоє, й за ворога маєш мене собі? |
25 |
Хочеш хиба стерти зірваний листочок, і за сухою соломинкою гнатись? |
26 |
Пишеш бо засуд гіркий на мене й дописуєш менї гріхи з молодостї моєї; |
27 |
Ноги мої в кайдани куєш, і всї стежки мої назираєш, і ходиш слїдом ніг моїх. |
28 |
Я ж, мов глина, розпадаюсь, як одежа, що її міль переїла. |