Йов 21

1	І відказав Йов і промовив:
2	Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.
3	Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.
4	Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом?
5	Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.
6	Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.
7	Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?
8	Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.
9	Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.
10	Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.
11	Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.
12	Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;
13	Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).
14	А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!
15	Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?
16	Бачиш, щастє їх не з їх рук. - Та рада безбожних нехай буде далека від мене!
17	Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?
18	Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!
19	(Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. - (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.
20	Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.
21	Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?
22	Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?
23	Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;
24	Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.
25	Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.
26	А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.
27	Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.
28	Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?
29	Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?
30	Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?
31	Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?
32	Кладовище для його - глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.
33	Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.
34