1 | І відказав Йов і промовив: |
2 | Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас. |
3 | Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь. |
4 | Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом? |
5 | Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші. |
6 | Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє. |
7 | Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові? |
8 | Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх. |
9 | Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними. |
10 | Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає. |
11 | Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть. |
12 | Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку; |
13 | Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну). |
14 | А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх! |
15 | Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись? |
16 | Бачиш, щастє їх не з їх рук. - Та рада безбожних нехай буде далека від мене! |
17 | Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму? |
18 | Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром! |
19 | (Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. - (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав. |
20 | Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя. |
21 | Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився? |
22 | Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)? |
23 | Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі; |
24 | Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом. |
25 | Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра. |
26 | А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх. |
27 | Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте. |
28 | Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники? |
29 | Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань? |
30 | Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік? |
31 | Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв? |
32 | Кладовище для його - глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку. |
33 | Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож. |
34 | |