1 | І відказав Елифаз із Теману й промовив: |
2 | Як ми стребуємо заговорити до тебе, - чи не буде се тобі прикро? Да хто слово може зупинити? |
3 | Отсе ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував; |
4 | Хто спотикавсь, того підкріпляли слова твої, і хистким колїнам ти додавав сили. |
5 | Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв; дотикнуло тебе, та вже й упав духом. |
6 | Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надїєю, а невинність доріг твоїх - упованнєм твоїм? |
7 | Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано? |
8 | Я сам бачив, що хто в безбожностї орав і сїяв лихо, той сам його й пожинав. |
9 | Такі від подуву Божого погибають, а від духа гнїву його зникають. |
10 | Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться; |
11 | Могутний лев гине без добичі, й щенята левицї розбігаються. |
12 | І надійшло до мене зтиха слово (Боже), й я почув його ледь-неледь ухом. |
13 | Серед розгадування над ночними привидами, коли сон на людей находить, |
14 | Я задрожав і затремтїв у страсї, і всї кістки в мене затрусились; |
15 | І перейшов дух понад мене, й волоссє стало в мене диба. |
16 | І став хтось - не бачив я лиця його, - тільки тїнь перед очима в мене; тихий повів - і я чую голос: |
17 | Чи ж чоловік праведнїйший від Бога? й людина чистійша за Творця свого? |
18 | Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби; |
19 | А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросї, й вони борше, як міль, зникають. |
20 | Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянеш, як без слїду зникнуть. |
21 | А чи ж із ними, не пропадають і почестї їх? Вони вмирають, не дійшовши до мудростї. |