| 1 | Асафова псальма. В семогущий Бог, Господь, прорік і кликнув на землю від сходу сонця до його заходу. |
| 2 | Із Сиона звершеної красоти засияв Бог. |
| 3 | Бог наш прийде, і не буде мовчати; перед ним огонь пожираючий, кругом него сильна буря. |
| 4 | Кличе він небо і землю на суд народу свого: |
| 5 | Зберіть менї праведних моїх, що над жертвою приняли завіт мій. |
| 6 | І небеса звіщають справедливість його; Бог бо сам суддя, |
| 7 | Слухай, народе мій, я буду говорити; Ізраїлю, я буду сьвідчити проти тебе! Я Бог, твій Бог! |
| 8 | Не за жертви твої буду тебе докоряти, нї за жертви всепалення; вони все передо мною. |
| 9 | Не прийму телят із дому твого, козлів із отар твоїх |
| 10 | Бо моя вся зьвірина в дібровах, зьвірє на тисяч горах. |
| 11 | Знаю я усе птаство в горах, та й дичина по полях - моя. |
| 12 | Коли б я зголоднїв, нїчого б казати тобі; бо моя вселенна й достатки її. |
| 13 | Хиба ж їм я мясо биків, і пю кров козлячу? |
| 14 | Жертвуй Богу хвалу, і віддай Всевишньому обіти твої! |
| 15 | І клич мене в день тїсноти; я визволю тебе, і ти прославиш мене. |
| 16 | До грішника ж говорить Бог: Чого ти говориш про устави мої, і носиш в устах твоїх завіт мій? |
| 17 | Ти ж зненавидїв докір, і кинув слова мої позад себе. |
| 18 | Бачив ти злодїя, то й радо приставав до його, і з перелюбниками ти накладав; |
| 19 | Губам твоїм дав ти волю до злого, а язиком твоїм ковав зраду. |
| 20 | Ти сидїв там і виговорював проти брата твого, ти кидав безчесть на сина матері твоєї. |
| 21 | Таке ти творив і я мовчав; ти думав, я рівня тобі. Я покараю тебе, і перед очі твої поставлю гріхи твої. |
| 22 | Зрозумійте ж се, ви, що забули Бога, ато зловлю вас, і нїхто не спасе вас. |
| 23 | Хто жертвує хвалу, прославляє мене, і хто справляє дорогу, тому дам побачити спасеннє Боже. |
