Iсая 44

1 А тепер слухай, кметю мій, Якове й вибраний мій, Ізраїлю.
2 Так говорить Господь, що тебе вибрав і з'образовав, та допомагав тобі, відколи мати на сьвіт народила: Не бійся, мій кметю Якове, любий, вибраний Ізраїлю;
3 Я бо вилию води на жадібне, пущу потоки на те, що висхло; вилию духа мого на твоє насїннє, й благословеннє моє на твоє потомство.
4 І будуть рости, як би в зільнику, як верба над водою.
5 Один скаже: Я - Господень, назве себе імям Якова, а инший напише своєю рукою: Я - Господень, і прізве себе імям Ізраїля.
6 Се глаголе Господь, царь Ізрайлїв, і його відкупитель, Господь сил: Я первий, я й останній; крім мене нема Бога.
7 Хто ж бо рівня менї? нехай виступить, скаже й за порядком розповість усе з того часу, як я сотворив людей в давнину, та нехай звістить, що постане, що буде.
8 Не бійтесь і не лякайтесь. Хиба ж я з давна не вістив, не прорікав вам? Ви сьвідки мої. Чи ж є ще Бог крім мене? Нї, нема иншої твердинї; я нїякої не знаю.
9 Ті, що роблять боги - всї вони ледачі; а найлюбійші їм не приносять нїякої користї; на се вони самі собі сьвідками. Вони нїчого не бачать і не розуміють, тим то вони й осоромляться.
10 Хто зробив бога й вилив ідола, що з його хісна нема?
11 Всї спільники в тому окриються соромом, бо й самі містецї - вони ж ізміж людей; нехай би всї зібрались і стали; вони злякаються й застидаються.
12 Коваль робить із залїза сокиру при огнї з вугля; та при тому оброблює й його, й працює над ним сильною рукою, а з голоду аж упадає на силах; не пє води, з утоми вмлїває.
13 Тесля, шнур напявши, значить міру; гострим знарядом обзначує дерево; потім оброблює його стругом та заокруглює, і так витворює подобину людини гарного виду, щоб уставити його в домі.
14 Він зрубує собі кедри, бере дуба, чи сосну, що йому в дуброві знадобляться, або ясеня, що самий його насадив, а дощик зростив;
15 Се служить йому за топливо й про огріток, запалює огонь і пече хлїб собі. Та з того ж самого вироблює він і бога й бє перед ним поклони; вироблює ідола, й припадає перед ним навколїшки.
16 Частину він спалить ув огнї; при другий частинї пече печеню й їсть до ситу та гріється, й приговорює: добре я загрівся, почув тепло від огню.
17 А з останку дров робить собі бога, ідола свого; бє поклони перед ним, припадає ниць перед ним, молиться до його й говорить: Спаси мене, бо ти бог мій!
18 Не знають бо й не бачать, бо їм очі затулено, щоб слїпом слїпували, й однято розум.
19 І не візьме собі такий до серця, нема в його стілько знання й розуму, щоб собі сказати: Та ж половину з того спалив я в огнї, а на жарі спік хлїб та печеню і з'їв те; хиба ж тепер із останку зроблю собі гидоту? Хиба стану бити поклони перед полїном?
20 Він уганяє за порохом, серце завело його на манївцї, і тяжко йому приходиться, визволити душу свою й сказати; а може се омана в правицї моїй?
21 Згадай про се, Якове й Ізраїлю, ти ж бо - раб мій; я тебе приспособив собі; ти слуга мій, Ізраїлю; не забувай же про мене!
22 Розжену, мов туман, твої беззаконня, мов ту хмару, - гріхи твої.
23 Звеселїтеся ж, ви, небеса, про Господнє дїло; викликайте, глибинї земні; зашуміте радісно, ви гори з гаями й борами своїми; відкупив бо Господь Якова й прославиться в Ізраїлї.
24 От, що говорить Господь, що викупив тебе та приспособив тебе з малку, з лоня матїрнього: Я - Господь: я сотворив усе; я один розпростер небеса й своєю силою утвердив землю;
25 Я обертаю в нїщо ворожбу віщунів льживих; відкриваю безглузддє чарівників; прогоню в зад тих мудрецїв, і виявлюю, що все знаннє їх - дурощі;
26 Я розбуджую слово у слуги мого; я се чиню, що віщування посланцїв моїх вірно спевняються; се я говорю Ерусалимові: Ти знов заселишся, а містам Юдиним: Ви будете одбудовані й розвалища ваші я відстановлю;
27 Я велю глибенї: з'сякни, й ріки твої я висушу;
28 Я скажу Кирові: Мій пастирю, й вволить він волю мою, та й скаже Ерусалимові: будеш одбудований, а храму: будеш знов построєний!