1 | Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи: |
2 | Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб. |
3 | Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого? |
4 | Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю. |
5 | Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись, |
6 | той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого. |
7 | Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи: |
8 | Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене. |
9 | Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих. |
10 | І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте: |
11 | Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка. |
12 | Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились? |
13 | Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся. |
14 | Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму. |
15 | Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість. |
16 | Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму? |
17 | Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник; |
18 | а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка. |
19 | Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула. |
20 | Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка. |
21 | Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони. |
22 | Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся. |
23 | Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами. |
24 | Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого. |
25 | Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї. |
26 | Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам. |
27 | А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх. |
28 | Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу. |
29 | І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там. |
30 | І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх, |
31 | так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого. |
32 | Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї. |
33 | І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу? |
34 | І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок. |
35 | І звелїв народові посїдати на землї. |
36 | І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові. |
37 | І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів. |
38 | А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей. |
39 | І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські. |