Марко 15

1 І зараз уранцї, порадившись архи- єреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.
2 І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.
3 І винуватили Його архиєреї багато.
4 Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;
5 Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.
6 На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.
7 Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.
8 І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.
9 Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?
10 Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.
11 Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.
12 Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?
13 Вони ж знов закричали: Розпни Його.
14 Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.
15 Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.
16 Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.
17 І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець,
18 та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!
19 І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.
20 І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.
21 І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його.
22 І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.
23 І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.
24 І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.
25 Була ж година третя, і розпяли Його.
26 І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.
27 І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.
28 І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.
29 І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,
30 спаси себе й зійди з хреста.
31 Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти.
32 Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.
33 Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої.
34 А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?
35 І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.
36 Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його.
37 Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.
38 І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.
39 Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.
40 Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,
41 що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.
42 А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,
43 прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового.
44 Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.
45 А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові.
46 І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.
47 Мария ж Магдалина й Мария Йосиїна дивились, де Його положено.