Йоан 2

1 А третього дня було весїллє в Канї Галилейській; і була мати Ісусова там;
2 запрошено ж і Ісуса, й учеників Його на весїллє.
3 І, як не ставало вина, каже мати Ісусова до Него: Вина не мають.
4 Рече їй Ісус: Що менї й тобі, жено? ще не прийшла година моя.
5 Каже Його мати слугам: Що вам скаже, робіть.
6 Стояло ж там шість камяних водників про очищеннє Жидівське, що містили відер по два або по три.
7 Рече їм Ісус: Поналивайте водники водою. І поналивали їх аж по верх.
8 І рече їм: Черпайте тепер, та й несїть до старости. І понесли.
9 Як же покоштував староста води, що сталась вином (а не знав, звідкіля, слуги ж знали, що черпали воду), кличе жениха староста,
10 і каже йому: Кожен чоловік перш добре вино ставить, а як підопють, тодї гірше; ти ж додержав добре вино аж досї.
11 Сей почин ознак зробив Ісус у Канї Галилейській, і показав славу свою; і вірували в Него ученики Його.
12 Після сього пійшов у Капернаум, Він і мати Його, й брати Його, й ученики Його; і там пробували небагато днїв.
13 А була близько пасха у Жидів, і пійшов у Єрусалим Ісус,
14 і знайшов у церкві продаючих воли, й вівцї, і голуби, й міняльників сидячих.
15 І, зробивши джгута з мотузків, повиганяв усїх із церкви, й вівцї й воли, а міняльникам порозсипав гроші, і столи поперевертав;
16 а тим, що голуби продавали, рече: Візьміть се звідсїля; не робіть дому Отця мого домом торговим.
17 Згадали ж ученики Його, що написано: Ревність дому твого з'їла мене.
18 Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Що за знак покажеш нам, що се робиш?
19 Озвавсь Ісус і рече їм: Зруйнуйте сю церкву, й я за три днї підніму вам її.
20 Казали тодї Жиди: Сорок і шість років будовано церкву сю, а Ти в три днї піднімеш її?
21 Він же глаголав про церкву тїла свого.
22 Як же встав з мертвих, згадали ученики Його, що Він се глаголав їм; і вірували писанню і слову, що глаголав Ісус.
23 Як же був у Єрусалимі у пасху на сьвята, многі увірували в імя Його, побачивши чудеса Його, що робив.
24 Сам же Ісус не звіряв ся їм, тим що знав усїх:
25 бо не треба було Йому, щоб хто сьвідкував про чоловіка, бо Він знав, що було в чоловіку.