1 | Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан, |
2 | (хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;) |
3 | то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею. |
4 | Треба ж було Йому проходити через Самарию. |
5 | Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму. |
6 | Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години. |
7 | Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити. |
8 | Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі. |
9 | Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами. |
10 | Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої. |
11 | Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу? |
12 | Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його. |
13 | Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов; |
14 | хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє. |
15 | Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати. |
16 | Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди. |
17 | Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш; |
18 | пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси. |
19 | Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти. |
20 | Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся. |
21 | Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві. |
22 | Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасеннє від Жидів. |
23 | Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому. |
24 | Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись. |
25 | Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе. |
26 | Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі. |
27 | І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею? |
28 | Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям: |
29 | Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос? |
30 | Вийшли ж з города, й прийшли до Него. |
31 | Тим часом просили Його ученики: Рави, їж. |
32 | Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте. |
33 | Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти? |
34 | Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло. |
35 | Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива. |
36 | І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне. |
37 | Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне. |
38 | Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли. |
39 | З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила. |
40 | Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї. |
41 | І багато більше увірувало за слово Його. |
42 | А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос. |
43 | Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею. |
44 | Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має. |
45 | Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята. |
46 | Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі. |
47 | Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти. |
48 | Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте. |
49 | Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя. |
50 | Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов. |
51 | Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий. |
52 | Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка. |
53 | Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його. |
54 | Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею. |