Дії 10

1 Був же один чоловік у Кесариї, на ймя Корнелий, сотник із роти, званої Італийською,
2 побожний і богобоязливий з усїм домом своїм; подавав він багато милостинї народові, і молив ся всякого часу Богу.
3 Видїв же він у видїннї ясно коло девятої години, як ангел Божий ввійшов до него й промовив йому: Корнелию!
4 Він же, глянувши на него, злякав ся, і каже: Чого, Господи? Рече ж йому: Молитви твої і милостинї твої спогадались перед Богом.
5 Пішли ж тепер у Йоппию людей та приклич Симона, що прозиваєть ся Петром.
6 Він гостює в одного Симона кожомяки, що хата його над морем. Сей скаже тобі, що маєш робити.
7 Як же пійшов ангел, що глаголав до Корнелия, покликавши він двох слуг своїх, та побожного воїна з тих, що стерегли його,
8 і розказавши їм усе, післав їх у Йоппию.
9 Назавтра ж, як були в дорозї і наближались до города, зійшов Петр на кришу помолитись коло шестої години.
10 Став же голодний і забажав їсти; як же готовили, найшло на него захопленнє,
11 і видить небо відчинене, і що сходить до него посудина якась, наче обрус великий, по чотиром кінцям звязаний і спускаючий ся на землю,
12 в котрому були всякі чотироногі землї, і зьвірі, і повзючі, і птицї небесні.
13 І роздав ся голос до него: Устань, Петре, заколи, та й їж.
14 Петр же каже: Нї, Господи, нїколи бо не їв я нїчого поганого та нечистого.
15 А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань.
16 Стало ся ж се тричі; і взято знов посудину на небо.
17 Як же сумнївав ся в собі Петр, що се за видїннє було, що видїв, аж ось два чоловіки, послані від Корнелия, розпитавши про Симонову господу, стали коло воріт,
18 і покликнувши спитали: Чи тут гостює Симон, на прізвище Петр?
19 Коли ж думав Петр про видїннє, рече йому Дух: Ось три чоловіки шукають тебе.
20 Уставши ж, зійди та йди з ними, не розбираючи; бо я післав їх.
21 Зійшовши ж Петр до чоловіків, посланих до него від Корнелия, рече: Ось я, кого шукаєте? Що за причина, для котрої прийшли?
22 Вони ж кажуть: Корнелий сотник, чоловік праведний, і богобоязливий, і доброї слави між усїм народом Жидівським, був наставлений від ангела сьвятого покликати тебе в господу свою і послухати словес від тебе.
23 Закликавши ж їх, угостив. Назавтра ж вийшов Петр із ними, і деякі з братів з Йоппиї пійшли з ним.
24 А другого дня увійшли в Кесарию. Корнелий же дожидав їх, скликавши родину свою і близьких приятелїв.
25 Як же стало ся, що ввійшов Петр, зустрівши його Корнелий, упав у ноги та й уклонив ся.
26 Петр же підвів його, говорячи: Встань; я таки же чоловік.
27 І, розмовляючи з ним, увійшов, і знаходить многих, що посходились.
28 І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та менї Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав.
29 Тим я, не відмовляючись, прийшов покликаний. Питаю ж оце, для чого покликали мене?
30 І каже Корнелий: Четвертий день тому, як постив я аж до сієї години, а в девятій годинї молив ся в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одежі,
31 і рече: Корнелию, вислухана твоя молитва, і милостинї твої згадано перед Богом.
32 Пішли ж в Йоппию та поклич Симона, що зветь ся Петром. Він гостює в господї в Симона кожомяки, над морем. Він, прийшовши, глаголати ме тобі.
33 Зараз оце післав я до тебе, і добре зробив єси, прийшовши. Нинї ж усї ми перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що звелено тобі від Бога.
34 Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог,
35 а в кожному народї, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому.
36 Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа (се Господь усїх);
37 ви знаєте слово, що було по всїй Юдеї, почавши від Галилеї після хрещення, що проповідував Йоан,
38 Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всїх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним.
39 І ми сьвідки всього, що Він робив і в землї Жидівській, і в Єрусалимі; котрого убили й повісили на дереві.
40 Сього воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним
41 не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, - нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих.
42 І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим.
43 Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його.
44 Ще, як промовляв Петр слова сї, найшов Дух сьвятий на всїх, хто слухав його.
45 І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром, що й на поган дар сьвятого Духа вилив ся.
46 Чули бо їх, що розмовляли мовами і величали Бога. Тодї озвав ся Петр:
47 Чи може хто боронити води, щоб оцїм охреститись, котрі Духа сьвятого прийняли, як і ми?
48 І звелів їм охреститись в імя Господнє. Тодї просили його, щоб пробув у них кілька днїв.