1 |
Прийшов же у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека, |
2 |
що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї. |
3 |
Сього схотїв Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всї батька його, що був Грек. |
4 |
Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єрусалимі. |
5 |
Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня. |
6 |
Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї. |
7 |
Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух. |
8 |
Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду. |
9 |
І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонию, поможи нам. |
10 |
Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонию, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм. |
11 |
Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь, |
12 |
а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї, - осада. Пробували ж ми в сьому городї кілька днїв. |
13 |
А субітнього дня вийшли геть з города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посїдавши говорили до жінок, що посходились. |
14 |
І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголане від Павла. |
15 |
Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас. |
16 |
Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи. |
17 |
Ся, йдучи слїдом за Павлом та за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення. |
18 |
Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години. |
19 |
Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв. |
20 |
І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами, |
21 |
і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами. |
22 |
І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх. |
23 |
І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх |
24 |
Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду. |
25 |
О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники. |
26 |
Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх. |
27 |
Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники. |
28 |
Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нїчого лихого, всї бо ми тут. |
29 |
Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили, |
30 |
а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись? |
31 |
Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій. |
32 |
І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його. |
33 |
І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз. |
34 |
І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога. |
35 |
Як же настав день, прислали воїводи паличників, кажучи: Відпусти людей сих. |
36 |
Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас; |
37 |
Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас. |
38 |
Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, що вони Римляне. |
39 |
І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города. |
40 |
І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утїшили їх, та й пійшли. |