1 | Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів. |
2 | Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему. |
3 | Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволїкаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю. |
4 | Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово. |
5 | І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа. |
6 | І вважав народ на слова Филипові однодушно, слухавши і бачивши ознаки, що він робив. |
7 | З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись. |
8 | І стались радощі великі в городї тому. |
9 | Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городї, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий. |
10 | На него вважали всї від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа. |
11 | Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх. |
12 | Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки. |
13 | Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся. |
14 | Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана, |
15 | котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого. |
16 | (Ще бо нї на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.) |
17 | Тодї клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа. |
18 | Видївши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей, |
19 | говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого. |
20 | Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути. |
21 | Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом. |
22 | Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого. |
23 | Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе. |
24 | Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали. |
25 | Ті ж, що сьвідкували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували. |
26 | Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде з Єрусалиму в Газу; вона пуста. |
27 | І вставши пійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим; |
28 | і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю. |
29 | Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього. |
30 | Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш? |
31 | Він же каже: Як бо можу, коли нїхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилїзши, сїв з ним. |
32 | Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкриває уст своїх. |
33 | У приниженню Його суд Його взято; рід же Його хто з'ясує? бо береть ся з землї життє Його. |
34 | Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се? про себе, чи про иншого кого? |
35 | Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса. |
36 | Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись? |
37 | Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос. |
38 | І звелїв з'упинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його. |
39 | Як же вийшли з води, Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись. |
40 | Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию. |