Галатяни 4

1 Глаголю ж: Доки наслїдник малолїток, доти не відрізняєть ся від слуги, хоч він і пан усього,
2 а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця.
3 Так же й ми, як були малолїтками, були підневолені первотинами сьвіта.
4 Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,
5 щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.
6 А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!
7 Тим же вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.
8 Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природї були богами.
9 Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете?
10 Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта.
11 Боюсь за вас, що може марно працював коло вас.
12 Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нїчим ви мене не скривдили.
13 Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше.
14 І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса.
15 Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї.
16 То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду?
17 Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували.
18 Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас.
19 Дїточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос в'образить ся у вас,
20 хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій: бо я в непевности про вас.
21 Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте?
22 Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної.
23 Та що був од невольницї, родивсь по тїлу, а що од вільної, по обітницї.
24 Се ж иносказаннє; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара.
25 Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаєть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дїтьми своїми.
26 А вишнїй Єрусалим вільний; він мати всїм нам.
27 Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка.
28 Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування.
29 Та, як тодї, хто родивсь по тїлу, гонив того, хто по духу, так і тепер.
30 Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслїдувати син невільницї з сином вільної.
31 Оце ж, браттє, ми не дїти невільницї, а вільної.