Ефесяни 4

1 Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано,
2 з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любови,
3 стараючись держати єдиненнє духа в мирному союзї.
4 Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання;
5 один Господь, одна віра, одно хрещеннє,
6 один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас.
7 Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового.
8 Тим же глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям.
9 (А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї?
10 Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.)
11 І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями,
12 на звершеннє сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового,
13 доки дійдемо всї до з'єдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового,
14 щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду,
15 а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос,
16 котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуваннє самого себе в любові.
17 Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого,
18 оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменїннє сердець їх.
19 Вони, зробившись безчувственними, оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости.
20 Ви ж не так познали Христа:
21 коли ж бо чули Його і в Йому навчились, що істина в Ісусї,
22 щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих,
23 а обновлятись духом ума вашого,
24 та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди.
25 Тим же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени.
26 Гнївайтесь та й не грішіть: нехай сонце не зайде у гнїві вашому.
27 Анї давайте місця дияволу.
28 Хто крав, більш не крадь, а лучче працюй, роблячи руками своїми добре, щоб мав що подати тому, хто в нуждї.
29 Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує.
30 І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу.
31 Усяка гіркість, і гнїв, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне од вас із усїм лихим.
32 Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам.