Яков 1

1 Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте.
2 Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,
3 знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;
4 терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.
5 Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.
6 Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.
7 Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.
8 Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.
9 Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
10 а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
11 Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
12 Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
13 Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.
14 Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.
15 Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
16 Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.
17 Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
18 Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
19 Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.
20 Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.
21 Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.
22 Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.
23 Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
24 Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
25 Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.
26 Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
27 Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.