Яков 4

1 Звідкіля войни та свари в вас? Чи не звідсїля: з розкошів ваших, що воюють у членах ваших?
2 Бажаєте, та й не маєте; убиваєте і завидуєте, та й не можете осягти; сваритесь і воюєте, та й не маєте, тим що не просите.
3 Просите, та й не приймаєте, тому що погано просите, щоб обернути на розкоші ваші.
4 Перелюбники і перелюбницї! хиба не знаєте, що любов сьвіта сього - вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем сьвіту, той стаєть ся ворогом Бога.
5 Або думаєте, що марно писаннє глаголе: "До зависти пре Дух, що вселив ся в нас?"
6 Більшу ж дає благодать; тим же і глаголе: "Господь гордим противить ся, смиренним же дає благодать."
7 Коріте ся ж оце Богу, противте ся ж дияволові, то й утїче од вас.
8 Приближуйтесь до Бога, то й приближить ся до вас; очистїть руки, грішники, і направте серця (ваші), двоєдушники.
9 Страдайте, сумуйте та плачте; сьміх ваш у плач нехай обернеть ся, і радість у горе.
10 Смирітесь перед Господом, то й підійме вас.
11 Не осуджуйте один одного, браттє; хто бо осуджує брата та судить брата свого, осуджує закон і судить закон; коли ж закон судиш, то ти не чинитель закону, а суддя.
12 Один єсть Законодавець, що може спасти і погубити; ти ж хто єси, що судиш другого?
13 А нуте ж ви, що говорите: Сьогоднї або завтра пійдемо в той і той город, і пробудемо там рік, та торгувати мем та дбати мем,
14 (ви, що не знаєте, що буде завтрішнього. Яке бо життє ваше? та же ж воно пара, що на малий час явить ся, а потім щезає.)
15 Замість щоб говорити вам: Коли Господь зволить та живі будемо, то зробимо се або те.
16 Нинї ж хвалитесь у гордощах ваших. Усяка така хвала лиха.
17 Оце ж хто знає, як чинити добро, та й не чинить, тому гріх.