| 1 | Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої. |
| 2 | Ось я уста свої відкриваю, в моїх устах говорить язик мій. |
| 3 | Простота мого серця слова мої, і висловлять ясно знання мої уста. |
| 4 | Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих. |
| 5 | Якщо можеш, то дай мені відповідь, вишикуйсь передо мною, постався! |
| 6 | Тож Божий і я, як і ти, з глини витиснений теж і я! |
| 7 | Ото страх мій тебе не настрашить, і не буде тяжкою рука моя на тобі. |
| 8 | Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів: |
| 9 | Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені! |
| 10 | Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом. |
| 11 | У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже... |
| 12 | Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину! |
| 13 | Чого Ти із Ним сперечаєшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає? |
| 14 | Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того: |
| 15 | у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі, |
| 16 | тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою, |
| 17 | щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає, |
| 18 | щоб від гробу повстримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище. |
| 19 | І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна. |
| 20 | І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою. |
| 21 | Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були. |
| 22 | І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде. |
| 23 | Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту, |
| 24 | то Він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, Я викуп знайшов. |
| 25 | Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности. |
| 26 | Він благатиме Бога, й його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість. |
| 27 | Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено. |
| 28 | Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя. |
| 29 | Бог робить це все двічі-тричі з людиною, |
| 30 | щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих. |
| 31 | Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму! |
| 32 | Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання. |
| 33 | Якщо ні ти послухай мене; помовчи, й я навчу тебе мудрости! |
