| 1 | І говорив Елігу та й сказав: |
| 2 | Чи це полічив ти за право, як кажеш: Моя праведність більша за Божу? |
| 3 | Бо ти говорив: Що поможе тобі? Яку користь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха? |
| 4 | Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм. |
| 5 | Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, вони вищі за тебе. |
| 6 | Як ти будеш грішити, що зробиш Йому? А стануть численні провини твої, що ти вчиниш Йому? |
| 7 | Коли праведним станеш, що даси ти Йому? Або що Він візьме з твоєї руки? |
| 8 | Для людини, як ти, беззаконня твоє, і для людського сина твоя справедливість!... |
| 9 | Від безлічі гноблення стогнуть вони, кричать від твердого плеча багатьох... |
| 10 | Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи, |
| 11 | що нас над худобу земну Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими? |
| 12 | Вони там кричать, але через бундючність злочинців Він відповіді не дає. |
| 13 | Тільки марноти не слухає Бог, і Всемогутній не бачить її. |
| 14 | Що ж тоді, коли кажеш: Не бачив Його! Та є суд перед Ним, і чекай ти його! |
| 15 | А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупоту, |
| 16 | то намарно Йов уста свої відкриває та множить слова без знання... |
