| 1 | Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані? |
| 2 | Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження, |
| 3 | коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу? |
| 4 | Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються. |
| 5 | Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута, |
| 6 | якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню? |
| 7 | Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича. |
| 8 | Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого. |
| 9 | Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він? |
| 10 | Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини? |
| 11 | Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш? |
| 12 | Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік? |
| 13 | Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки? |
| 14 | Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває, |
| 15 | і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати. |
| 16 | Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться, |
| 17 | бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом. |
| 18 | А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця! |
| 19 | Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву? |
| 20 | Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне! |
| 21 | Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї, |
| 22 | сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча, |
| 23 | хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище! |
| 24 | Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу. |
| 25 | При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик. |
| 26 | Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої? |
| 27 | Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті? |
| 28 | На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині, |
| 29 | ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його, |
| 30 | а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він. |
