| 1 | А Йов відповів та й сказав: |
| 2 | Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі, |
| 3 | то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!... |
| 4 | Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене... |
| 5 | Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні? |
| 6 | Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця? |
| 7 | Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі... |
| 8 | О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог! |
| 9 | О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав, |
| 10 | то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!... |
| 11 | Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це? |
| 12 | Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне? |
| 13 | Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене? |
| 14 | Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього... |
| 15 | Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони, |
| 16 | темніші від льоду вони, в них ховається сніг. |
| 17 | Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого. |
| 18 | Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають. |
| 19 | Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них. |
| 20 | І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились. |
| 21 | Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались! |
| 22 | Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене, |
| 23 | і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть? |
| 24 | Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені... |
| 25 | Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас? |
| 26 | Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного, |
| 27 | і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!... |
| 28 | Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди. |
| 29 | Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда! |
| 30 | Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя? |
