| 1 | Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу! |
| 2 | Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу. |
| 3 | Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових! |
| 4 | Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг. |
| 5 | Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась, |
| 6 | безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами, |
| 7 | від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона, |
| 8 | виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї. |
| 9 | Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити. |
| 10 | Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами, |
| 11 | напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою. |
| 12 | Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок. |
| 13 | Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься. |
| 14 | Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі, |
| 15 | і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє. |
| 16 | Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив, |
| 17 | що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його. |
| 18 | Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам. |
| 19 | і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід. |
| 20 | Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна, |
| 21 | ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи. |
| 22 | Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх. |
| 23 | Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора. |
| 24 | Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля! |
| 25 | Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика! |
| 26 | Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі. |
| 27 | Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав. |
| 28 | Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються. |
| 29 | Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху. |
| 30 | Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі. |
| 31 | Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь! |
| 32 | Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони! |
| 33 | Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу! |
| 34 | Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти! |
| 35 | Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя! |
