| 1 | Пісня прочан. Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но ізраїль повість! |
| 2 | Багато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали! |
| 3 | Орали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни, |
| 4 | та Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав! |
| 5 | Нехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить! |
| 6 | Бодай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте, |
| 7 | що нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в'язальник, |
| 8 | і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім'ям Господа! |
