| 1 | Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст, |
| 2 | нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю! |
| 3 | Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам, |
| 4 | того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив! |
| 5 | Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх, |
| 6 | щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям. |
| 7 | і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть. |
| 8 | і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний. |
| 9 | Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою: |
| 10 | вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися, |
| 11 | і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав. |
| 12 | Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім: |
| 13 | Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал; |
| 14 | і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч; |
| 15 | на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні. |
| 16 | Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки. |
| 17 | Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього, |
| 18 | і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи. |
| 19 | і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити? |
| 20 | Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму? |
| 21 | Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів, |
| 22 | бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись. |
| 23 | А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба, |
| 24 | і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав: |
| 25 | Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости! |
| 26 | Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра, |
| 27 | і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок, |
| 28 | і спустив його серед табору його, коло наметів його. |
| 29 | і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс! |
| 30 | Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах, |
| 31 | а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив... |
| 32 | Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його, |
| 33 | і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху. |
| 34 | Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали, |
| 35 | і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель. |
| 36 | і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому, |
| 37 | бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті... |
| 38 | Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість, |
| 39 | і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається! |
| 40 | Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу! |
| 41 | і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого, |
| 42 | вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі, |
| 43 | як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої, |
| 44 | і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили... |
| 45 | Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили. |
| 46 | А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані. |
| 47 | Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці. |
| 48 | і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні. |
| 49 | Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів. |
| 50 | Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці. |
| 51 | і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових. |
| 52 | і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині. |
| 53 | і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх. |
| 54 | і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула. |
| 55 | і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив. |
| 56 | Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували, |
| 57 | і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук. |
| 58 | і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами. |
| 59 | Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем, |
| 60 | і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей, |
| 61 | і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога... |
| 62 | і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою: |
| 63 | його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень, |
| 64 | його священики від меча полягли, і не плакали вдови його. |
| 65 | Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений, |
| 66 | і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав! |
| 67 | Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав, |
| 68 | а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив! |
| 69 | і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував. |
| 70 | і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв, |
| 71 | від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій, |
| 72 | і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх! |
