| 1 | Заміри серця належать людині, та від Господа відповідь язика. |
| 2 | Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь. |
| 3 | Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої. |
| 4 | Все Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла. |
| 5 | Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини! |
| 6 | Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого. |
| 7 | Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею. |
| 8 | Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ'я. |
| 9 | Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь. |
| 10 | Вирішальне слово в царя на губах, тому в суді уста його не спроневіряться. |
| 11 | Вага й шальки правдиві від Господа, все каміння вагове в торбинці то діло Його. |
| 12 | Чинити безбожне огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю. |
| 13 | Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить. |
| 14 | Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його. |
| 15 | У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною. |
| 16 | Набування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла! |
| 17 | Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює. |
| 18 | Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність. |
| 19 | Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними. |
| 20 | Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний. |
| 21 | Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки. |
| 22 | Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота. |
| 23 | Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання. |
| 24 | Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості. |
| 25 | Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти. |
| 26 | Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її. |
| 27 | Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь. |
| 28 | Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів. |
| 29 | Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі. |
| 30 | Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло. |
| 31 | Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности. |
| 32 | Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста. |
| 33 | За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа. |
