| 1 | І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя. |
| 2 | Слава Божа щоб справу сховати, а слава царів щоб розвідати справу. |
| 3 | Небо високістю, і земля глибиною, і серце царів недослідимі. |
| 4 | Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина, |
| 5 | коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його. |
| 6 | Перед царем не пишайся, а на місці великих не стій, |
| 7 | бо ліпше, як скажуть тобі: Ходи вище сюди! аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої. |
| 8 | Не спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній? |
| 9 | Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого, |
| 10 | щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя. |
| 11 | Золоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого. |
| 12 | Золотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха. |
| 13 | Немов снігова прохолода в день жнив посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє. |
| 14 | Хмари та вітер, а немає дощу це людина, що чваниться даром, та його не дає. |
| 15 | Володар зм'якшується терпеливістю, а м'якенький язик ломить кістку. |
| 16 | Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути. |
| 17 | Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе. |
| 18 | Молот, і меч, і гостра стріла, людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий. |
| 19 | Гнилий зуб та кульгава нога це надія на зрадливого радника в день твого утиску. |
| 20 | Що здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, це співати пісні серцю засмученому. |
| 21 | Якщо голодує твій ворог нагодуй його хлібом, а як спрагнений він водою напій ти його, |
| 22 | бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі! |
| 23 | Вітер північний народжує дощ, а таємний язик сердите обличчя. |
| 24 | Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі. |
| 25 | Добра звістка з далекого краю це холодна водиця на спрагнену душу. |
| 26 | Джерело скаламучене чи зіпсутий потік це праведний, що схиляється перед безбожним. |
| 27 | Їсти меду багато не добре, так досліджувати власну славу неслава. |
| 28 | Людина, що стриму немає для духу свого, це зруйноване місто без муру. |
