| 1 | Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати: |
| 2 | Що, сину мій, і що, сину утроби моєї, і що, сину обітниць моїх? |
| 3 | Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнувальниць царів! |
| 4 | Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той п'янкий не князям, |
| 5 | щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права! |
| 6 | Дайте напою п'янкого тому, хто гине, а вина гіркодухим: |
| 7 | він вип'є й забуде за бідність свою, і муки своєї вже не пам'ятатиме! |
| 8 | Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним. |
| 9 | Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного. |
| 10 | Хто жінку чеснотну знайде? а ціна її більша від перел: |
| 11 | довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку! |
| 12 | Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя. |
| 13 | Шукає вона вовни й льону, і робить охоче своїми руками. |
| 14 | Вона, немов кораблі ті купецькі, здалека спроваджує хліб свій. |
| 15 | І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм. |
| 16 | Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника. |
| 17 | Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої. |
| 18 | Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі. |
| 19 | Вона руки свої простягає до прядки, а долоні її веретено тримають. |
| 20 | Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного. |
| 21 | Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одягнений ввесь її дім. |
| 22 | Килими поробила собі, віссон та кармазин убрання її. |
| 23 | Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю. |
| 24 | Тонку туніку робить вона й продає, і купцеві дає пояси. |
| 25 | Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдещнього дня. |
| 26 | Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці. |
| 27 | Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть. |
| 28 | Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її: |
| 29 | Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила! |
| 30 | Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена! |
| 31 | Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах! |
