| 1 | Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму, |
| 2 | щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть! |
| 3 | Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші, |
| 4 | та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний, |
| 5 | її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її! |
| 6 | Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона. |
| 7 | Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст: |
| 8 | віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому, |
| 9 | щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого, |
| 10 | щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!... |
| 11 | І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили, |
| 12 | і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало! |
| 13 | І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників... |
| 14 | Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!... |
| 15 | Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя: |
| 16 | чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води? |
| 17 | Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою! |
| 18 | Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ, |
| 19 | вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її! |
| 20 | І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки? |
| 21 | Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє: |
| 22 | власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він, |
| 23 | помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!... |
