| 1 | І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати. |
| 2 | Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх, |
| 3 | щоб Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? |
| 4 | Ісус же промовив у відповідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: |
| 5 | Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина... |
| 6 | І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме! |
| 7 | Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його? |
| 8 | Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто носить м'яке, по палатах царських. |
| 9 | По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, навіть більш, як пророка. |
| 10 | Бо це ж той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує! |
| 11 | Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього! |
| 12 | Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його. |
| 13 | Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували. |
| 14 | Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти. |
| 15 | Хто має вуха, нехай слухає! |
| 16 | До кого ж цей рід прирівняю? До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим, |
| 17 | і кажуть: Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви... |
| 18 | Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: Він демона має. |
| 19 | Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: Чоловік ось, ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників. І виправдалася мудрість своїми ділами. |
| 20 | Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись: |
| 21 | Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі. |
| 22 | Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам! |
| 23 | А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день. |
| 24 | Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!... |
| 25 | Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. |
| 26 | Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби! |
| 27 | Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити. |
| 28 | Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! |
| 29 | Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. |
| 30 | Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий! |
