| 1 | Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник. |
| 2 | Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. |
| 3 | А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку, |
| 4 | та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам. |
| 5 | Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив. |
| 6 | А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні? |
| 7 | Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник. |
| 8 | Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших. |
| 9 | І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію. |
| 10 | Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли. |
| 11 | А взявши, вони почали нарікати на господаря, |
| 12 | кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту... |
| 13 | А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною? |
| 14 | Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі. |
| 15 | Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий? |
| 16 | Отак будуть останні першими, а перші останніми! |
| 17 | Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив: |
| 18 | Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його... |
| 19 | І посганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне! |
| 20 | Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось. |
| 21 | А Він їй сказав: Чого хочеш? Вона каже Йому: Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один. |
| 22 | А Ісус відповів і сказав: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся? Вони кажуть Йому: Можемо. |
| 23 | Він говорить до них: Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано. |
| 24 | Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів. |
| 25 | А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. |
| 26 | Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам. |
| 27 | А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба. |
| 28 | Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох! |
| 29 | Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий. |
| 30 | І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів! |
| 31 | Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів! |
| 32 | Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив? |
| 33 | Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі! |
| 34 | І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним. |
