| 1 | За два ж дні була Пасха й Опрісноки. А первосвященики й книжники стали шукати, як би підступом взяти Його та забити. |
| 2 | Вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась. |
| 3 | Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому! |
| 4 | А дехто обурювались між собою й казали: Нащо таке марнотратство на миро? |
| 5 | Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати. І нарікали на неї. |
| 6 | Ісус же сказав: Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені. |
| 7 | Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте. |
| 8 | Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон... |
| 9 | Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона! |
| 10 | Юда ж Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати. |
| 11 | А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібняків за те дати. І він став вишукувати, як би слушного часу їм видати Його. |
| 12 | А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити? |
| 13 | І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним. |
| 14 | І там, куди він увійде, скажіть до господаря дому: Учитель питає: Де кімната Моя, в якій Я споживу зо Своїми учнями пасху? |
| 15 | І він вам покаже великую горницю, вистелену та готову: там приготуйте для нас. |
| 16 | І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, і зачали вони пасху готувати. |
| 17 | А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма. |
| 18 | І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, який споживає зо Мною, видасть Мене... |
| 19 | Вони зачали сумувати, і один по одному питати Його: Чи не я? |
| 20 | А Він їм сказав: Один із Дванадцятьох, що в миску мачає зо Мною... |
| 21 | Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому чоловікові, що видасть він Людського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!... |
| 22 | Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє! |
| 23 | І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі. |
| 24 | І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається. |
| 25 | Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім! |
| 26 | А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли. |
| 27 | Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви спокуситесь ночі цієї, як написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці! |
| 28 | По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї. |
| 29 | І відізвався до Нього Петро: Хоч спокусяться й усі, та не я! |
| 30 | Ісус же йому відказав: Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене! |
| 31 | А він ще сильніш запевняв: Коли б мені й умерти з Тобою, я не відречуся Тебе! Так же само сказали й усі... |
| 32 | І приходять вони до місцевости, на ім'я Гефсиманія, і каже Він учням Своїм: Посидьте ви тут, поки Я помолюся. |
| 33 | І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити... |
| 34 | І сказав Він до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте! |
| 35 | І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година. |
| 36 | І благав Він: Авва-Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!... А проте, не чого хочу Я, але чого Ти... |
| 37 | І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнувати? |
| 38 | Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло! |
| 39 | І знову пішов і молився, те саме промовивши слово. |
| 40 | А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. І не знали вони, що Йому відказати... |
| 41 | І вернувсь Він утретє, та й каже до них: Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Людський!... |
| 42 | Уставайте, ходім, ось наблизивсь Мій зрадник... |
| 43 | І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від первосвящеників, і книжників, і старших. |
| 44 | А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого я поцілую, то Він, беріть Його, і обережно ведіть. |
| 45 | І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: Учителю! І поцілував Його... |
| 46 | Вони ж руки свої наклали на Нього, і схопили Його. |
| 47 | А один із тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо. |
| 48 | А Ісус їм промовив у відповідь: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене. |
| 49 | Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, і Мене не взяли ви. Але, щоб збулися Писання. |
| 50 | Тоді всі полишили Його й повтікали... |
| 51 | Один же юнак, по нагому загорнений у покривало, ішов услід за Ним. І хапають його. |
| 52 | Але він, покривало покинувши, утік нагий. |
| 53 | А Ісуса вони повели до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники. |
| 54 | Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні. |
| 55 | А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, і не знаходили. |
| 56 | Бо багато-хто свідчив фальшиво на Нього, але не було згідних свідчень. |
| 57 | Тоді деякі встали, і кривосвідчили супроти Нього й казали: |
| 58 | Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний. |
| 59 | Але й так не було їхнє свідчення згідне. |
| 60 | Тоді встав насередині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе? |
| 61 | Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: Чи Христос Ти, Син Благословенного? |
| 62 | А Ісус відказав: Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме! |
| 63 | Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: На що нам ще свідки потрібні? |
| 64 | Ви чули цю богозневагу. Як вам здається? Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен... |
| 65 | Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: Пророкуй! Служба теж Його била по щоках... |
| 66 | А коли Петро був на подвір'ї надолі, приходить одна із служниць первосвященика, |
| 67 | і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: І ти був із Ісусом Назарянином! |
| 68 | Він же відрікся, говорячи: Не відаю, і не розумію, що кажеш... І вийшов назовні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень. |
| 69 | Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити приявним: Цей із них! |
| 70 | І він знову відрікся. Незабаром же знов говорили приявні Петрові: Поправді, ти з них, бо ти галілеянин. Та й мова твоя така сама. |
| 71 | А він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви! |
| 72 | І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: Перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене. І кинувся він, та й плакати став... |
