| 1 | І Він знову до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку. |
| 2 | І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоровить. |
| 3 | І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: Стань посередині! |
| 4 | А до них промовляє: У суботу годиться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погубити? Вони ж мовчали. |
| 5 | І споглянув Він із гнівом на них, засмучений закам'янілістю їхніх сердець, і сказав чоловікові: Простягни свою руку! І той простяг, і рука йому стала здорова! |
| 6 | Фарисеї ж негайно пішли та з іродіянами раду зробили на Нього, як Його погубити. |
| 7 | А Ісус із Своїми учнями вийшов над море. І натовп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї, |
| 8 | і з Єрусалиму, і з Ідумеї, і з-за Йордання, і з Тиру й Сидону. Натовп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього. |
| 9 | І сказав Він до учнів Своїх наготовити човна Йому, через натовп, щоб до Нього не тиснулись. |
| 10 | Бо Він багатьох уздоровив, так що хто тільки немочі мав, то тислись до Нього, щоб Його доторкнутись. |
| 11 | І духи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: Ти Син Божий! |
| 12 | А Він їм суворо наказував, щоб вони Його не виявляли. |
| 13 | І Він вийшов на гору, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього. |
| 14 | І визначив Дванадцятьох, щоб із Ним перебували, і щоб послати на проповідь їх, |
| 15 | і щоб мали вони владу вздоровляти недуги й вигонити демонів. |
| 16 | І визначив Він оцих Дванадцятьох: Симона, і дав йому ймення Петро, |
| 17 | і Якова Зеведеєвого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанергес, цебто сини громові, |
| 18 | і Андрія, і Пилипа, і Варфоломія, і Матвія, і Хому, і Якова Алфієвого, і Тадея, і Симона Кананіта |
| 19 | та Юду Іскаріотського, що й видав Його. |
| 20 | І приходять до дому вони. І знову зібралось народу, що вони не могли навіть хліба з'їсти. |
| 21 | І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамовитий. |
| 22 | А книжники, що поприходили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів. |
| 23 | І, закликавши їх, Він у притчах до них промовляв: Як може сатана сатану виганяти? |
| 24 | І коли царство поділиться супроти себе, не може встояти те царство. |
| 25 | І коли дім поділиться супроти себе, не може встояти той дім. |
| 26 | І коли б сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він, але згине. |
| 27 | Ніхто бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує господу його. |
| 28 | Поправді кажу вам, що простяться людським синам усі прогріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали. |
| 29 | Але, хто богозневажить Духа Святого, повіки йому не відпуститься, але гріху вічному він підпадає. |
| 30 | Бож казали вони: Він духа нечистого має. |
| 31 | І поприходили мати Його та брати Його, і, осторонь ставши, послали до Нього і Його викликали. |
| 32 | А народ кругом Нього сидів. І сказали Йому: Ото мати Твоя, і брати Твої, і сестри Твої он про Тебе питаються осторонь. |
| 33 | А Він їм відповів і сказав: Хто Моя мати й брати? |
| 34 | І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: Ось мати Моя та браття Мої! |
| 35 | Бо хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати. |
