| 1 | І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря. |
| 2 | І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав: |
| 3 | Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти. |
| 4 | І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували. |
| 5 | Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була; |
| 6 | а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло. |
| 7 | А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало. |
| 8 | Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз. |
| 9 | І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! |
| 10 | І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу. |
| 11 | І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах, |
| 12 | щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм! |
| 13 | І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі! |
| 14 | Сіяч сіє слово. |
| 15 | А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них. |
| 16 | Так само й посіяні на кам'янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його, |
| 17 | та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз. |
| 18 | А між терен посіяне, це ті, що слухають слово, |
| 19 | але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає. |
| 20 | А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз. |
| 21 | І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику? |
| 22 | Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв. |
| 23 | Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! |
| 24 | І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам. |
| 25 | Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. |
| 26 | І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння, |
| 27 | і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як. |
| 28 | Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі. |
| 29 | А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива. |
| 30 | І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його? |
| 31 | Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння. |
| 32 | Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне. |
| 33 | І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати. |
| 34 | І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе. |
| 35 | І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік. |
| 36 | І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним. |
| 37 | І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився! |
| 38 | А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?... |
| 39 | Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала... |
| 40 | І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте? |
| 41 | А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому? |
