| 1 | А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на пустиню Його попровадив. |
| 2 | Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів. |
| 3 | І диявол до Нього сказав: Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став! |
| 4 | А Ісус відповів йому: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим! |
| 5 | І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі. |
| 6 | І диявол сказав Йому: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її. |
| 7 | Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє! |
| 8 | І промовив Ісус йому в відповідь: Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому! |
| 9 | І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й каже Йому: Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу! |
| 10 | Бо написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли! |
| 11 | і: Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги! |
| 12 | А Ісус відказав йому в відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога свого! |
| 13 | І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу. |
| 14 | А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього рознеслась по всій тій країні. |
| 15 | І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його славили. |
| 16 | І прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати. |
| 17 | І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано: |
| 18 | На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, |
| 19 | щоб проповідувати рік Господнього змилування. |
| 20 | І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього. |
| 21 | І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули! |
| 22 | І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів? |
| 23 | Він же промовив до них: Ви Мені конче скажете приказку: Лікарю, уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося чули ми у Капернаумі. |
| 24 | І сказав Він: Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй. |
| 25 | Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі, |
| 26 | а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки. |
| 27 | І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина. |
| 28 | І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом. |
| 29 | І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його... |
| 30 | Але Він перейшов серед них, і віддалився. |
| 31 | І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах. |
| 32 | І дивувались науці Його, бо слово Його було владне. |
| 33 | І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом: |
| 34 | Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий... |
| 35 | А Ісус заборонив йому, кажучи: Замовчи, і вийди з нього! І, кинувши демон того насередину, вийшов із нього, нічого йому не пошкодивши. |
| 36 | І всіх жах обгорнув, і питали вони один одного, кажучи: Що то за наука, що духам нечистим наказує з владою й силою, і виходять вони?... |
| 37 | І неслася чутка про Нього по всіх місцях краю. |
| 38 | А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Симона. Теща ж Симонова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його. |
| 39 | І, ставши над нею, Він заборонив тій гарячці, і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуговувала. |
| 40 | Коли ж сонце заходило, то всі, хто мав яких хворих на різні недуги, до Нього приводили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, та їх уздоровляв. |
| 41 | Із багатьох же виходили й демони, кричачи та говорячи: Ти Син Божий! Та Він їм забороняв, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він. |
| 42 | Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відходив. |
| 43 | Він же промовив до них: І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, бо на те Мене послано. |
| 44 | І Він проповідував по синагогах Галілеї. |
