| 1 | А як заколот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македонію. |
| 2 | Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади, |
| 3 | і прожив там три місяці. А як він захотів був відплинути в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію. |
| 4 | Разом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв'янин, і Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим. |
| 5 | Вони відбули наперед, і нас дожидали в Троаді. |
| 6 | А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків, і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день прожили. |
| 7 | А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі. |
| 8 | А в горниці, де зібралися ми, було багато світел. |
| 9 | Юнак же один, Євтих на ім'я, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитнувся, і додолу упав із третього поверху, і підняли його мертвого... |
| 10 | Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: Заспокойтесь, бо душа його в ньому! |
| 11 | А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бесіду довго точив, аж до досвітку, потім відбув. |
| 12 | А хлопця живим привели, і зраділи немало. |
| 13 | А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти. |
| 14 | А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули в Мітілену. |
| 15 | І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного ж ми прибули до Мілету. |
| 16 | Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці. |
| 17 | А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви. |
| 18 | І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував, |
| 19 | і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови, |
| 20 | як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах. |
| 21 | І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа. |
| 22 | І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені, |
| 23 | тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене... |
| 24 | Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої. |
| 25 | І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже... |
| 26 | Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх, |
| 27 | бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу! |
| 28 | Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він. |
| 29 | Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть... |
| 30 | Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою... |
| 31 | Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки. |
| 32 | А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених. |
| 33 | Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав... |
| 34 | Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною. |
| 35 | Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати! |
| 36 | Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився. |
| 37 | І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували... |
| 38 | А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля. |
