| 1 | Запитав тоді первосвященик: Чи це так? |
| 2 | Степан же промовив: Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопотамії був, перше ніж оселився в Харані, |
| 3 | і промовив до нього: Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу. |
| 4 | Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Харані. А звідти, як умер йому батько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живете тепер. |
| 5 | Та спадщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв дати її на володіння йому й його родові по нім, хоч дитини не мав він. |
| 6 | І сказав Бог отак, що насіння його буде приходьком у краї чужому, і поневолять його, і будуть гнобити чотириста років. |
| 7 | Але Я сказав Бог буду судити народ, що його поневолить. Опісля ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці. |
| 8 | І дав Він йому заповіта обрізання. І породив так Ісака, і восьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків дванадцятьох патріярхів. |
| 9 | А ті патріярхи позаздрили Йосипові, і продали його до Єгипту. Але Бог був із ним, |
| 10 | і його визволив від усіх його утисків, і дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом. |
| 11 | А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаанську, та велика біда, то поживи тоді не знаходили наші батьки. |
| 12 | Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше. |
| 13 | А як удруге послав, то був пізнаний Йосип братами своїми, і фараонові знаний став Йосипів рід. |
| 14 | Тоді Йосип послав, щоб покликати Якова, батька свого, та всю родину свою сімдесят і п'ять душ. |
| 15 | І подався Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки. |
| 16 | І їх перенесли в Сихем, і поклали до гробу, що Авраам був купив за ціну срібла від синів Еммора Сихемового. |
| 17 | А коли наближавсь час обітниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся народ і намножився в Єгипті, |
| 18 | аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йосипа. |
| 19 | Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі. |
| 20 | Того часу родився Мойсей, і гарний він був перед Богом. Він годований був у домі батька свойого три місяці. |
| 21 | А коли він був викинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала. |
| 22 | І Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської, і був міцний у словах та в ділах своїх. |
| 23 | А коли йому сповнилося сорок років, йому спало на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих. |
| 24 | Як угледів же він, що одному з них діється кривда, заступився, і відомстив за окривдженого, убивши єгиптянина. |
| 25 | Він же думав, що брати розуміють, що рукою його Бог дає їм визволення, та не зрозуміли вони. |
| 26 | А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погодити їх, кажучи: Люди, ви браття, чого один одного кривдите? |
| 27 | А той, що ближнього кривдив, його відіпхнув та сказав: Хто наставив над нами тебе за старшого й суддю? |
| 28 | Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єгиптянина? |
| 29 | І втік Мойсей через слово оце, і стався приходьком у землі мадіямській, де зродив двох синів. |
| 30 | А коли сорок років проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у полум'ї куща огняного в пустині Сінайської гори. |
| 31 | А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього: |
| 32 | Я Бог отців твоїх, Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів! І затрусився Мойсей, і не відваживсь поглянути... |
| 33 | І промовив до нього Господь: Скинь взуття з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля! |
| 34 | Добре бачив Я утиск народу Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх визволити. Тепер ось іди, Я пошлю до Єгипту тебе. |
| 35 | Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: Хто наставив тебе за старшого й суддю, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшого й визвольника. |
| 36 | Він їх вивів, чуда й знамена вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок років у пустині. |
| 37 | Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: Господь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, Його слухайте! |
| 38 | Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова, щоб їх нам передати; |
| 39 | що його не хотіли отці наші слухати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту, |
| 40 | промовивши до Аарона: Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із краю єгипетського... |
| 41 | І зробили вони тими днями теля, і бовванові жертви приносили та веселилися з діл своїх рук. |
| 42 | Але Бог відвернувся від них, і попустив їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: Чи заколення й жертви Мені ви приносили сорок років у пустині, о доме Ізраїлів? |
| 43 | Ви ж носили намета Молохового, і зорю вашого бога Ромфана, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм... Через те запроваджу вас аж за Вавилон! |
| 44 | У наших отців на пустині була скинія свідоцтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив. |
| 45 | Її наші отці й узяли, і внесли з Ісусом у землю народів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до часу Давида. |
| 46 | Він у Бога знайшов благодать, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова. |
| 47 | І Соломон збудував Йому дім. |
| 48 | Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк: |
| 49 | Мені небо престол, а земля то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, говорить Господь, або місце яке для Мого відпочинку? |
| 50 | Хіба не рука Моя все це створила?... |
| 51 | О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви! |
| 52 | Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками, |
| 53 | ви, що Закона одержали через зарядження Анголів, та не зберігали його!... |
| 54 | Як зачули ж оце, вони запалилися гнівом у серцях своїх, і скреготали зубами на нього... |
| 55 | А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв, |
| 56 | і промовив: Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!... |
| 57 | Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!... |
| 58 | І за місто вони його вивели, і зачали побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака, який звався Савлом. |
| 59 | І побивали камінням Степана, що молився й казав: Господи Ісусе, прийми духа мого!... |
| 60 | Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним: Не залічи їм, о Господи, цього гріха! І, промовивши це, він спочив... |
