| 1 | Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає. |
| 2 | Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів. |
| 3 | Але в них спомин про гріхи буває щороку, |
| 4 | бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи! |
| 5 | Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував. |
| 6 | Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав. |
| 7 | Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже! |
| 8 | Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав. |
| 9 | Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити. |
| 10 | У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз. |
| 11 | І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів. |
| 12 | А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів, |
| 13 | далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг. |
| 14 | Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується. |
| 15 | Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить: |
| 16 | Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх. |
| 17 | А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю! |
| 18 | А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи. |
| 19 | Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою, |
| 20 | новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє, |
| 21 | маємо й Великого Священика над домом Божим, |
| 22 | то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою! |
| 23 | Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв. |
| 24 | І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. |
| 25 | Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той. |
| 26 | Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви, |
| 27 | а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників. |
| 28 | Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках, |
| 29 | скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив! |
| 30 | Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого! |
| 31 | Страшна річ упасти в руки Бога Живого! |
| 32 | Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань. |
| 33 | Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так. |
| 34 | Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще. |
| 35 | Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона. |
| 36 | Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю. |
| 37 | Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде! |
| 38 | А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає. |
| 39 | Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі. |
