| 1 | І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня, говорячи: |
| 2 | Що в Ізраїлі закнязювали князі, що народ себе жертвувати став, поблагословіте ви Господа! |
| 3 | Почуйте, царі, уші наставте, князі: я Господеві я буду співати, виспівувати буду Господа, Бога Ізраїля! |
| 4 | Господи, як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою. |
| 5 | Перед Господнім лицем розпливалися гори, цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля. |
| 6 | За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами. |
| 7 | Не стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі. |
| 8 | Коли вибрав нових він богів, тоді в брамах війна зачалась. Поправді кажу вам, небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля! |
| 9 | Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, поблагословіте ви Господа! |
| 10 | Ті, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, оповідайте! |
| 11 | Через крик при ділінні здобичі між місцями, де воду беруть, там виспівують правди Господні, правди селянства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній народ. |
| 12 | Збудися, збудися, Деворо! Збудися, збудися, і пісню співай! Устань, Бараку, і візьми до неволі своїх полонених, сину Авіноамів! |
| 13 | Тоді позосталий зійшов до потужних народу, проти хоробрих Господь був до мене зійшов. |
| 14 | Від Єфрема прийшли були ті, що в Амалику їх корень; Веніямин за тобою, серед народів твоїх; від Махіра зійшли були провідники; а від Завулона оті, хто веде пером писаря. |
| 15 | І князі Іссахарові разом з Деворою, і Іссахар, як Барак, був відпущений пішки в долину. Великі вивідування у Рувимових відділах! |
| 16 | Чого ти усівсь між кошарами, щоб слухати мекання стад? Великі вивідування у Рувимових відділах! |
| 17 | Пробуває Ґілеад на тім боці Йордану, а Дан чому на кораблях буде мешкати він? На березі моря осівся Асир, і при потоках своїх пробуває. |
| 18 | Завулон це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефталим на польових висотах. |
| 19 | Царі прибули, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здобичі срібла не взяли. |
| 20 | Із неба войовано, зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою. |
| 21 | Кішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя! |
| 22 | Тоді стукотіли копита коня від бігу швидкого, від бігу його скакунів! |
| 23 | Прокляніте Мероза, каже Ангол Господній, проклясти прокляніть його мешканців, бо вони не прийшли Господеві на поміч, Господеві на поміч з хоробрими! |
| 24 | Нехай буде благословенна між жінками Яїл, жінка кенанеянина Хевера, нехай буде благословенна вона між жінками в наметі. |
| 25 | Води він просив подала молока, у царській чаші принесла п'янке молоко. |
| 26 | Ліву руку свою до кілка простягає, а правицю свою до молотка робітничого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому голову, і скроню розбила й пробила йому.. |
| 27 | Між ноги її він схилився, упав і лежав, між ноги її він схилився, упав, де схиливсь, там забитий упав. |
| 28 | Через вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати: Чому колесниця його припізнилась вернутись? Чому припізнились колеса запряжок його? |
| 29 | Мудрі княгині її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі: |
| 30 | Ось здобич знаходять та ділять вони, бранка, дві бранці на кожного мужа! А здобич із шат кольорових Сісері, здобич із шат кольорових, різнобарвна тканина, на два боки гаптована, жінці на шию. |
| 31 | Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй! І Край мав мир сорок літ. |
