| 1 | І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав. |
| 2 | І завагонївши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь. |
| 3 | І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак. |
| 4 | Обрізав же Авраам Ізаака, сина свого, у восьмий день, так як заповідав йому Бог. |
| 5 | Авраамові ж було сто год віку, як родивсь йому син його Ізаак. |
| 6 | Рече ж Сарра: Сьміх менї сотворив Господь; хто бо почує, сьміятиметься з мене. |
| 7 | І рече: Хто б то сповістив Авраамові, що молоком своїм годувати ме дитину Сарра? Бо в старостї його я родила сина. |
| 8 | І росло хлопятко, і відлучено його. І зробив Авраам бенкет великий того дня, як одлучено Ізаака. |
| 9 | Як побачила Сарра, що син Агари, Египтянки, насьміхається з Ізаака, |
| 10 | Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її; не наслїдувати ме бо син рабинї сієї з моїм сином Ізааком. |
| 11 | Тяжко ж було чути слово се вельми Авраамові про сина його. |
| 12 | І рече Бог Авраамові: Нехай не буде тяжке тобі слово про хлопця і про рабиню. У всьому, що рече тобі Сарра, слухай гласу її; бо в Ізаацї наречеться тобі потомство. |
| 13 | Сина ж рабинї сієї народом великим сотворю його; бо насїннє твоє він. |
| 14 | Устав же Авраам уранцї, і взяв хлїба та бурдюк води та й оддав Агарі, і положив за плечима в неї хлопця, та й одпустив її. Вона ж одійшовши заблудила в Бейер-Себа пустинї. |
| 15 | Не стало ж води в бурдюцї, і покинь вона хлопця під ялиною. |
| 16 | Відойшовши ж сїла навпроти його віддалеки, як би дострелити з лука; каже бо: Нехай не бачу смерти дитини моєї. І седїла навпроти його, та й заголосила. |
| 17 | Почув же Бог плач хлопячий, і кликне ангел Божий Агару з небес, і рече: Що тобі, Агаро? Не турбуйся; почув бо Бог плач хлопячий з місця, де воно тепер. |
| 18 | Устань, та возьми хлопя і держи на руцї твоїй; народом бо великим сотворю його. |
| 19 | І відкрив Бог очі їй, і побачила криницю з водою, і пійшла й налила бурдюк води, та й напоїла хлопя. |
| 20 | І був Бог з хлопчиком, і виріс та й оселивсь у степу і був стрілець-лучник. |
| 21 | І оселивсь у Фаран-степу, і взяла йому мати його жінку із землї Египецької. |
| 22 | Сталося ж того часу, що промовив Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, до Авраама, говорючи: Бог з тобою в усьому, що дїєш. |
| 23 | Оце ж клянись менї Богом, що не зрадиш мене, нї дїтей моїх, нї внуків моїх, а по правдї, як прихилен був я до тебе, так і ти будеш до мене, і до землї, де пробуваєш. |
| 24 | І рече Авраам: Кленусь. |
| 25 | І докоряв Авраам Абимелеха, за колодязь водяний, що відняли раби Абимелехові. |
| 26 | І каже йому Абимелех: Не знаю, хто вчинив тобі дїло таке, нї ти менї не оповідав єси, нї я чував, тільки сьогоднї. |
| 27 | І вилучив Авраам сїм овечок, да товару, та й дав Абимелехові, і вчинили вони обидва умову. |
| 28 | І поставив Авраам семеро ягниць овечих із отари окроме. |
| 29 | І каже Абимелех Авраамові: Що се за семеро ягниць, що поставив єси окроме? |
| 30 | І рече Авраам: Що семеро сих ягниць візьмеш у мене, нехай будуть менї сьвідоцтвом, що я викопав колодязь сей. |
| 31 | Того й проложено прізвище місцеві тому: Бейер-Себа, колодязь клятьби; бо там клялись обидва. |
| 32 | І вчинили вони вмову коло колодязя клятьби. Піднявся ж Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, та й вернулись у землю Филистимську. |
| 33 | І посадив Авраам тамариску, і призвав там імя Господа Бога вічного. |
| 34 | Пробував же Авраам у землї Филистимській час довгий. |
