| 1 | І Яков те ж верстав путь свою, і зустьріли його ангели Божі. |
| 2 | Каже ж тодї Яков, зуздрівши їх: Се Божий полк, урочище те Маганаїм. |
| 3 | Послав же Яков посли поперед собою до Езава, брата свого в Сеїр землю, в Едом поле; |
| 4 | І наказав їм, говорючи: Такенькі мовляйте панові мойму Езавові: Так говорить раб твій Яков: У Лабана пробував я та й загаявсь там і досї. |
| 5 | І придбав я воли й осли, і вівцї, і раби, й рабині, і посилаю тепер тобі панові мойму, звістку, щоб запобігти ласки твоєї в очах твоїх. |
| 6 | І вернулись посли до Якова, говорючи: Ходили ми до брата твого Езава, і се він сам іде на зустріч тобі, і чотири ста чоловіка з ним. |
| 7 | Злякався ж Яков вельми, і був у турботї; і подїлив людей, що були з ним, і вівцї, й воли, й верблюди на два коші. |
| 8 | І каже сам собі: Як наступить Езав на один кіш і побє його, тодї другий кіш пійде втеком. |
| 9 | Каже ж Яков: Боже отця мого Авраама й отця мого Ізаака, Господе, ти що заповідав менї: Вертайсь у рідну землю твою та до родини твоєї, і я таланити му тобі, |
| 10 | Не заробив я нїже всїх тих благ і всієї вірностї тієї, що виявив єси рабові твойму; з палицею бо сією перебрів я сю Йордань, а тепер виріс у два коші. |
| 11 | Визволь мене, благаю тебе, з рук брата мого, з рук Езава! Боюсь бо, щоб не прийшов та не вбив мене, матері із дїтками. |
| 12 | Ти ж глаголав єси: Благо тобі сотворю, і вчиню імя твоє яко пісок морський, що не злїчити його задля многостї. |
| 13 | І переночував там тієї ночі. І взяв із того, що прийшло йому в руки, гостинця Езавові, братові свойму. |
| 14 | Кіз двістї, а козлів двайцятеро, овечок двістї, а баранів двайцятеро, |
| 15 | Верблюдиць дійних двайцятеро з їх жеребятами, та корів сорок, та бугаїв десятеро, ослиць двайцятеро, і десяток ослів. |
| 16 | І приручив їх рабам своїм, усяке стадо окроме, і звелїв рабам своїм: Гонїтесь бридьма через річку, та чинїте прогалину між стадом і стадом. |
| 17 | І звелїв первому, говорючи: Як тебе зустьріне брат мій Езав, та спитає в тебе говорючи: Чий єси, і куди йдеш, і чиє се перед тобою? |
| 18 | Кажи: Раба твого Якова. Се подарунок панові мойму Езавові. Ось він і сам позад нас. |
| 19 | І звелїв другому й третьому, й усїм, що гнались із стадами. Сими словами мовляйте Езавові, як зустьрінете його, |
| 20 | І кажіть: Ось раб твій Яков і йде за нами. Бо каже сам собі: Вгамую його подарунками, що йдуть поперед мене, а потім побачу лице його. Може прийме мене. |
| 21 | Так ійшли дарунки поперед його. Сам же переночував ту ніч у коші. |
| 22 | Уставши ж тієї ночі, узяв обидві жени свої, і обидві рабинї, й одинайцятеро синів своїх, і перейшов бридьма брід Ябок. |
| 23 | І взяв їх, і перебрів річку, і перевів усе, що мав. |
| 24 | Остався ж Яков один, і боровсь із ним хтось, аж покіль обутьріло; |
| 25 | Вбачаючи ж, що не подужа його, ударив його по стегну, по суставу, і потерпів у Якова стегенний сустав, як боровсь із ним. |
| 26 | І каже той: Пусти мене; бо вже день зоріє. Яков же каже: Не пущу; мусиш благословити мене. |
| 27 | Рече ж йому: Як на імя тебе? Він же каже: Яков. |
| 28 | І рече йому: Від тепер буде тобі імя не Яков, а Ізраїль; ти бо з Богом боровсь і над людьми брати меш гору. |
| 29 | І поспитав Яков його, і каже: Повідай менї, як на імя тебе звати? Про що питаєш, яке моє імя? І благословив його там. |
| 30 | І приложив Яков тому врочищу прізвище: Пенуель, бачив бо я Бога лицем до лиця, тай вирятувалась душа моя. |
| 31 | Засяло ж йому соньце, як прийшов за Пенуель; він же кульгав на стегно. |
| 32 | Тим же то й тепер не їдять сини Ізраїлеві жили, що на составі бедра, тому, що боровшийся зрушив жилу на составі бедра Якова. |
