| 1 | Осївся ж Яков на країнї, де пробував отець його Ізаак, у Канаан землї. |
| 2 | Се ж родопись Якова: Як було Йосифові сїмнайцять років, пас він вівцї з браттєм своїм, та був ще недолїтком між синами Балли та Зелфи, жен отця свого. І доводив Йосиф речі їх ледачі до панотця свого. |
| 3 | Яков же любив Йосифа над усї сини свої; бо родивсь у старощах його, і справив йому одїж квіччасту, рукавчату. |
| 4 | Вбачаючи ж браттє його, що любить його батько над усї сини свої, зненавидїли його, і тяжко їм було промовляти до його мирно. |
| 5 | Бачив же Йосиф сон і росказав браттї своїй. |
| 6 | І каже їм: Послухайте лишень сна сього, що я бачив. |
| 7 | Здавалось бо, нїби вяжемо снопи серед поля; аж ось встав мій сніп, да й стоїть: ваші ж, бачся, снопи постали навкруги, та й уклонились мойму снопові. |
| 8 | Сказали йому браттє його: Чи то ж бо справдї царювати меш над нами. Та й зненавидїли його ще й надто за сни його і за слова його. |
| 9 | Побачив же сон другий, та й повідав його браттю свойму, і каже: Ось бачив ще сон, і здавалось, нїби соньце й місяць й одинайцятеро зір уклонились менї. |
| 10 | І росказав отцеві свойму й браттю свойму. І докорив йому панотець його, каже йому: Що се за сон такий тобі приснивсь? Чи то ж бо се прийдемо, я й мати твоя й браттє твоє, вклонитись тобі до землї? |
| 11 | Позавидували ж йому браттє його, панотець же його завважив слово се. |
| 12 | І погнались брати його з отецькими вівцями в Сихем. |
| 13 | І каже Ізраїль до Йосифа: Чи не пасуть браттє твоє в Сихемі? Іди навідайся до них. Каже ж йому: Готов! |
| 14 | Каже ж йому: Іди, синку, та наглянь, чи все гаразд у браття твого, чи все гаразд між вівцями, і принеси вістку. Та й послав його з Геброн долини, і прийшов у Сихем. |
| 15 | І стьрів його чоловік якийся, аж він блукає по полю. Питає ж його чоловік: Чого шукаєш? |
| 16 | Він же каже: Браття мого шукаю. Повідай, де пасуть. |
| 17 | Каже ж йому чоловік: Погнались ізвідсї; чув бо, як мовляли: Поженимось у Дотан. І пійшов Йосиф слїдом за браттєм своїм, і зустьрів їх у Дотанї. |
| 18 | Загледїли ж його оддалеки, перш нїж наближився до них, і змовились на його, щоб убити його. |
| 19 | Каже ж брат до брата: От сновидець той ійде. |
| 20 | Нумо вбємо його та вкиньмо в який колодязь, та й казати мемо: Зьвір лютий пожер його; от і побачимо, що станеться з тих снів його. |
| 21 | Чуючи ж се Рубен, одняв його з рук у їх, та й каже: Не губімо душі. |
| 22 | Каже ж Рубен: Не проливайте крові, а вкиньте в степовий колодязь, руки ж не кладїть на його; се, щоб визволити його з рук у них, та й оддати панотцеві. |
| 23 | І сталось, як прийшов Йосиф до браття свого, стягли з Йосифа одїж його квіччасту рукавчату, що була на йому. |
| 24 | І взяли його, та й укинули в колодязь; колодязь же сухий був, води не було. |
| 25 | І сїли попоїсти, коли ж глянуть, ідуть подорожні Ізмайлитяне від Галааду з верблюдами своїми, везучи бурштин, бальзам та ладан в Египет. |
| 26 | Каже ж Юда до браття свого: Що за користь, як убємо брата нашого та й потаїмо кров його. |
| 27 | Ходїмо, продаймо його Ізмайлитянам; руки ж наші не будуть на йому, бо він брат наш і тїло наше. І вдовольнились браттє його. |
| 28 | І йшли мимо купці Мидіянські; і витягли вони Йосифа з колодязя, і продали Йосифа Ізмайлитянам за двайцять срібняків; і поведено Йосифа в Египет. |
| 29 | Вернувся ж Рубен до колодязя, аж Йосифа нема в колодязї, і розірвав одїж свою. |
| 30 | І прийшов до браттї своєї й каже: Хлопця нема, а я, куди менї теперенькі йти? |
| 31 | Узяли ж вони одежу Йосифову, і закололи кізлика, та й помазали одежу кровю; |
| 32 | І послали одежину квіччасту рукавчату, і принесено її до батька, і казали: Се ми знайшли; познавай, чи се одежа сина твого, чи нї. |
| 33 | І впізнав, і каже: Одежа сина мого! Зьвір лютий іззїв його, зьвір ухопив Йосифа. |
| 34 | І розірвав Яков одїж свою, і нагорнув на чересла свої веретище, і плакав по синові свойму днї многі. |
| 35 | Посходилися ж усї його синове й дочки розважати його, та не слухав розважання говорючи: Пійду до сина мого сумуючи на той сьвіт у землю. Так убивався по йому батько його. |
| 36 | Мидіянії ж продали Йосифа в Египтї Потифарові, дворянину Фараоновому, гетьманові прибічників його. |
