| 1 | Сталося ж у концї двох повних лїт, Фараон бачив сон. Бачся, стояв він при ріцї. |
| 2 | І се, нїби з річки, вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї. |
| 3 | Аж ось і других семеро корів вийшло поганих на вид і худих, да й стоять коло тих корів на річному березї. |
| 4 | І пожерли семеро корови погані сїмох корів гарних і ситих. І прокинувсь Фараон. |
| 5 | І заснув, і снилось йому в друге: бачся семеро колосків жита виходило з одного стебла, товстих і повних. |
| 6 | А ж ось других семеро колосків, тоненьких і висушених східним вітром, виросло за ними. |
| 7 | І пожерли семеро колоски тоненькі і вітром спалені семеро колосків товстих та повних. Прокинеться ж Фараон, аж то сон. |
| 8 | І сталось уранцї, стрівожився дух його, і пославши скликав усїх віщунів Египецьких і всїх мудрагелїв тамошнїх. І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нїкого, щоб умів його витолкувати Фараонові. |
| 9 | Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою. |
| 10 | Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського. |
| 11 | І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось. |
| 12 | Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманський вартовницький; і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його. |
| 13 | Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено. |
| 14 | Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона. |
| 15 | Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати. |
| 16 | Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну. |
| 17 | Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному. |
| 18 | Аж се - із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї. |
| 19 | Аж се - других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій. |
| 20 | І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих. |
| 21 | І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув. |
| 22 | І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих. |
| 23 | Другі ж семеро колосків тоненьких і спалених вітром виросли слїдом за ними. |
| 24 | І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сїмох колосків добрих і повних. І росказав я віщунам, та не було нїкого, щоб менї те з'ясувати. |
| 25 | І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові. |
| 26 | Семеро коров гарних - сїм років, і семеро колосся доброго - сїм років; сон один. |
| 27 | І семеро коров худих і поганих, що вийшло за ними, сїм років, і семеро порожних колосків, спалених східним вітром, се буде сїм років голодних. |
| 28 | Оце воно, що я сказав Фараонові: Що хоче Бог творити, він показав Фараонові. |
| 29 | Дивись, оце настануть сїм лїт великого врожаю по всїй Египецькій землї. |
| 30 | Прийде ж і сїм лїт голодних за ними; і забудуть про наддостаток в Египецькій землї, і погубить землю сю голоднеча. |
| 31 | І не знати муть уроджаю в землї сїй від голоднечі тієї, що йде за ним; тяжка бо буде вельми. |
| 32 | Приснився ж сон Фараонові двічі про те, що се постане від Бога, і незабаром приведе Бог се в дїло. |
| 33 | Тим нехай Фараон вигледить чоловіка мудрого й зугадного, та й поставить його над Египецькою землею. |
| 34 | Нехай се вчинить Фараон і поставить доглядника по землї, і нехай одбирає пятину в Египецькій землї у сїм роках уроджайних. |
| 35 | І нехай громадять усяку харч за сїм добрих лїт, що настають, і нехай ссипають пшеницю під руку Фараонові, і нехай харчі приховують по городах. |
| 36 | І буде харч прихована про запас землї на сїм років голодних, що настануть у землї Египецькій, щоб земля не погибла в голоднечу. |
| 37 | Угодно ж се було в очу Фараонові і в очу всїх дворян його. |
| 38 | І каже Фараон дворянам своїм: Чи можна ж нам ізнайти чоловіка такого, щоб на йому та був дух Божий? |
| 39 | Каже ж Фараон Йосифові: Після того, як Бог показав тобі се все, нема нїкого такого зугадного й мудрого, як ти. |
| 40 | Ти сам будеш над моїм домом, і слухати ме слова твого все царство моє; тілько престолом я більший над тебе буду. |
| 41 | Промовив же Фараон до Йосифа: Се поставляю тебе над усїєю землею Египецькою. |
| 42 | І знявши Фараон перстеня з руки своєї, надїв його на руку Йосифові, і вдїг його в шати білі, і возложив ланьцух золотий йому на шию. |
| 43 | І посадив його на колесницю свою другу, і вигукувано перед ним: Навколїшки! Сим робом поставив його над усїєю землею Египецькою. |
| 44 | Промовив же Фараон до Йосифа: Я Фараон, та без тебе не махне й рукою і не поступить ногою нїхто в землї Египецькій. |
| 45 | І дав Фараон імя Йосифові Зафнат Панеях*, і дав йому за жену Аснату, дочку Потифера, сьвященника Онського**. І знявсь Йосиф над Египтом. |
| 46 | І було Йосифові трийцять лїт, як він став перед Фараоном, царем Египецьким. І вийшов Йосиф од Фараона та й пройшов по всїй землї Египецькій. |
| 47 | Земля ж зародила сїм год урожаєм, наче жменями. |
| 48 | І назбирав усякої харчі за сїм год, яка була на землї Египецькій, та й поприховував харч по городах. Харчі з поля, навкруги города, поприховував у тому ж городї. |
| 49 | І назбирав Йосиф пшеницї, мов би піску морського, багато вельми, що погубив і лїки; було бо безлїч. |
| 50 | В Йосифа ж родилось два сини до настання семи год голодних, що вродила йому Асната, дочка Потифара, сьвященника Онського. |
| 51 | Дав же Йосиф імя первому Манассій: Менї бо, рече, дав Бог забути всю недолю мою й усе в господї панотцевій. |
| 52 | Імя ж другому нарік Ефрем; бо зробив мене плодющим Бог у землї бідування мого. |
| 53 | Минуло ж сїм років урожайних, що були в землї Египецькій. |
| 54 | І почали голодних сїм год наставати по слову Йосифовому. І був голод по всїй землї; у всїй же землї Египецькій був хлїб. |
| 55 | Як же заголодала й земля Египецька, заквилили люде до Фараона про хлїб. Каже ж Фараон усїм Египтянам: Ідїте до Йосифа, і, що скаже вам, чинїте. |
| 56 | А голоднеча придавила ввесь сьвіт. Поодчиняв же Йосиф усї житницї, та й продавав хлїб усїм Египтянам. |
| 57 | Кинулись тодї всї землї до Йосифа в Египет; бо всюди панував страшний голод. |
