| 1 | Бачивши ж Яков, що є на продаж хлїб у Египтї, каже синам своїм: Чого позираєте один на одного? |
| 2 | Я ж чув, що є хлїб в Египтї. Рушайте туди, та купіте таменьки хлїба, щоб нам жити, не повмірати. |
| 3 | Рушило браттє Йосифове, десятеро братів, куповати хлїба, в Египет: |
| 4 | Бенямина ж, брата Йосифового, не відпустив Яков із браттєм його, каже бо: Коли б не сталась йому в дорозї пригода! |
| 5 | Поприходили ж синове Яковові куповати хлїба з приходнїми, була бо голоднеча в Канаан землї. |
| 6 | Йосиф же правив землею; він і продавав усїм землянам. Поприходивши ж брати Йосифові вклонились йому лицем до землї. |
| 7 | Побачивши Йосиф браттє своє впізнав, та почужив їх, і говорив до них жорстоко, і каже їм: Звідкіля прийшли? Вони ж кажуть: Із Канаан землї, купити хлїба. |
| 8 | Упізнав же Йосиф браттє своє, вони ж не впізнали його. |
| 9 | І спогадав Йосиф сни свої, що снились про їх, і каже їм: Ви пронири! Прийшли вишпіонувати проходи в землї сій. |
| 10 | Вони ж кажуть: Нї, пане добродію! раби твої прибули купити харчі собі! |
| 11 | Всї ми синове одного чоловіка, вірняки. Раби твої, не підглядники. |
| 12 | Каже ж їм: Нї! Перевідати прийшли проходи в землю сю. |
| 13 | Вони ж кажуть: Дванайцятеро нас братів, рабів твоїх, у Канаан землї. Меньший тепереньки з отцем нашим, а одного немає. |
| 14 | Каже ж їм Йосиф: Се ж воно й є те, що я сказав вам: ви пронири. |
| 15 | Ось чим оправдитесь: Бодай так був жив Фараон! Не вийдете звідсї, коли брат ваш меньший не прийде сюди. |
| 16 | Пошлїть одного зміж вас, і нехай приведе брата вашого; а вас держати муть у вязницї, докіль справдяться ваші слова: чи в вас є правда, чи нї. Як же нї, бодай так був жив Фараон, ви пронири. |
| 17 | І віддав їх під варту на три днї. |
| 18 | Каже ж їм третього дня: От що вчинїте, так останетесь живі; бо я собі людина богобоязлива. |
| 19 | Коли ви певняки, нехай один з між братів седить у неволї, де вас вартують, а ви йдїть, вистачити хлїб вашій семї, в вашу господу. |
| 20 | А брата вашого меньшого приведїте до мене, так і правдиві будуть ваші слова, і не загинете. І вчинили так. |
| 21 | І каже одно одному: Ой справдї ми провинили братові нашому тим, що занедбали скорботу душі його, як благав нас, та й не послухали! Тим прийшла на нас така печаль. |
| 22 | Відказуючи ж Рубен, каже їм: Хиба ж я не казав вам: Не согрішайте на дитинї! Та не послухали. Оце кров його жадається від нас. |
| 23 | Вони ж не відали, що їх розуміє Йосиф; бо промовляв до них через товкмача. |
| 24 | Та й одвернувшись од них, сплакав Йосиф, і прийшовши знов до них розмовляв із ними та, взявши Симеона від них, звязав його перед віччу в них. |
| 25 | Повелїв же Йосиф понасипати торби їх пашнею, та й вернути кожному гроші в його торбину, та й обмислити їх живностю на дорогу. І сталось так. |
| 26 | І навючивши пашню на осли свої, рушили звідти. |
| 27 | Розвязавши один торбину свою, щоб усипати оброку ослам своїм на попасї, побачив гроші свої; бо вони були зверху, в устї мішковому. |
| 28 | І каже браттю свойму: вернено менї гроші; ось вони в торбі моїй. І охляло серце в їх, і поторопіли, говорючи одно одному: Що се вдїяв нам Бог? |
| 29 | І прийшли до Якова, отця свого, в Канаан землю, і оповідали все, що сталось їм, і казали: |
| 30 | Промовляв до нас господар землї тієї жорстоко, і вважав нас за розглядників його землї. |
| 31 | Ми ж йому казали: Певняки ми, не розглядники. |
| 32 | Дванайцятеро братів нас синів отецьких; одного нема, меньший же з панотцем нашим тепереньки в Канаан землї. |
| 33 | Каже ж нам господар землї тієї: От із чого я взнаю, що ви певняки. Брата одного покиньте в мене, і забирайте куплений хлїб, задля голоду в домівцї вашій, та й рушайте. |
| 34 | І приведїте до мене брата вашого меньшого; тодї знати му, що не розглядники ви а вірняки. І брата вашого тодї оддам вам, і можете орудувати в нашій землї. |
| 35 | І сталось, як спорожняли торби свої, диво, узлик із грошима в кожного в торбі його. І бачивши узлики грошей своїх, і самі і їх отець полякались. |
| 36 | Каже ж їм Яков, отець їх: Зробили ви мене бездїтним. Нема Йосифа, нема й Симеона; чи то ж і Бенямина візьмете? Це все на мене! |
| 37 | Каже ж Рубен отцеві свойму: Убий два сини мої, коли не приведу його до тебе. Приручи його менї; я приведу його до тебе. |
| 38 | Він же рече: Не пійде син мій з вами; бо його брат умер, а сей один остався. Як станеться йому пригода в дорозї, що верстаєте, дак зведете смутком моє сиве волосє в землю на той сьвіт. |
